Сучасні можливості діагностики інфаркту міокарда

Можливості сучасної медицини настільки великі, що для діагностики інфаркту міокарда лікар може використовувати не тільки традиційні інструментальні дослідження - реєстрацію ЕКГ, але і ехокардіографію, магніторезонансну томографію, які допомагають уточнити зону поширення некротичних пошкоджень в серцевому м`язі.

Крім того, існує лабораторна діагностика інфаркту міокарда, яка приходить на допомогу в тих випадках, коли необхідно уточнити характер пошкодження серцевого м`яза, адже при вираженій, але проходить ішемії також можуть з`являтися ознаки цього стану на електрокардіограмі, але некроз не розвивається, і стан людини поступово , під впливом проведеної терапії стабілізується.

Проте, варто завжди пам`ятати про те, що зміни ЕКГ при інфаркті міокарда в переважній більшості випадків виникають набагато раніше, і практично завжди дозволяють визначити стадію захворювання - розвиток гострої ішемії, початкового ушкодження, гостру (некротичних змін), підгостру і формування рубця. Необхідність дослідження лабораторних показників виникає в тому випадку, коли потрібно розмежовувати важкий перебіг нестабільної стенокардії, яка також при відсутності адекватного лікування може призводити до виникнення ділянки некрозу, і сам інфаркт міокарда. Інші ж інструментальні методики діагностики - ехокардіографія, дослідження томографії серця, ангіографія мають більше значення, скоріше, для прогнозу наслідків захворювання і вибору тактики ведення пацієнта після ліквідації гострих явищ, адже можливості сучасної медицини дозволяють виконувати хірургічні втручання, що зменшують ризик рецидивів інфаркту міокарда.

ЕКГ діагностика інфаркту міокарда, проте, залишається найдоступнішим і найбільш затребуваним дослідженням, адже для реєстрації електрокардіограми пацієнта може використовуватися навіть найпростіший електрокардіограф, яким оснащуються бригади «Швидкої допомоги». Цей метод діагностики може виконуватися практично в будь-якому місці, де у хворого виник напад сильного загрудинноїболю - НЕ пацієнта потрібно доставляти до медичного закладу, а медики виїдуть на помста події, і вже там зможуть поставити попередній діагноз і негайно почати надання кваліфікованої лікарської допомоги ще до госпіталізації людини в клініку, адже від цього залежить найближчий прогноз захворювання. Для проведення всіх інших методик інструментального обстеження необхідні тільки умови стаціонару, хоча останнім часом на ринку фармацевтичного і лабораторного обладнання з`явилися якісні тест-системи, які можуть використовуватися безпосередньо біля ліжка хворого, але їх широкому впровадженню заважає досить висока вартість таких наборів.

Діагноз інфаркт міокарда завжди грунтується на комплексній оцінці зміни стану хворого, даних про перебіг у нього ішемічної хвороби серця, виявлення змін ЕКГ і лабораторних показників.

Звичайно, першим аргументом, який може бути покладений в основу цього діагнозу, служить поява у хворого нападу сильної загрудинноїболю, що відрізняється від звичного для пацієнта течії нападу стенокардії не тільки характером болю, збереженням більше 15 хвилин після припинення навантаження і призначення коронарорасширяющих препаратів. Одночасно з ним можуть з`являтися порушення провідності і важкі аритмії, ознаки гострої коронарної недостатності.

Найчастіше ЕКГ ознаки інфаркту міокарда виявляються у формуванні патологічних зубців електрокардіограми (зміна форми зубця Т, поява зубця Q) або їх комплексів, появою внутрішньосерцевих блокад ділянок провідної системи серця, причому за часом виявлення таких змін може визначатися не тільки наявність або відсутність некрозу серцевого м`яза , але і його давність і зона поширення.

Рання лабораторна діагностика інфаркту міокарда можлива тільки в добре обладнаних лабораторіях, адже при проведенні досліджень необхідно виявляти не тільки зміна рівня ферментів, але і виявлення їх окремих фракцій. Найчастіше в цьому випадку досліджується рівень ферментів креатинфосфокінази (КФК), лактатдегідрогенази (ЛДГ), аланінамінораснферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), а також білків-маркерів некрозу кардіоміоцитів - міоглобіну і тропоніну.

Всі ці показники повинні оцінюватися тільки в комплексі, адже при виникненні інфаркту вони підвищуються в різний час від його початку, і їх рівень характеризує не точну зону локалізації некрозу серцевого м`яза, а його розмір пошкодження. Потрібно пам`ятати і про те, що в деяких випадках рівень ферментів може змінюватися незначно при розвитку невеликого інфаркту, або не змінюватися взагалі - при порушенні відтоку із зони некрозу. Підвищення тільки одного якогось показника при збереженні нормального або незначно підвищений рівень інших лабораторних маркерів інфаркту вимагає повторної і неодноразової реєстрації ЕКГ, динамічного спостереження за хворим і виключення досить великої кількості інших захворювань.

Для лабораторного підтвердження інфаркту міокарда необхідно не тільки зареєструвати збільшення рівня якогось показника, але і виявити його в потрібний час - при розвитку некрозу серцевого м`яза показники змінюються в строго визначеної послідовності.

Саме при її аналізі були виділені ранні та пізні ознаки захворювання, і вони обов`язково мають бути підтверджені змінами в клінічному аналізі крові (лейкоцитоз, зміною формули білої крові), результатами коагулограми, в якій виявляються зміни характеристики іантизсідальної систем крові.

Потрібно пам`ятати, що трактування результатів проведених досліджень - це прерогатива лікаря, який бачить не тільки документи, але і реальну людину.