Основні причини запаморочення і обстеження

зміст:

Відео: Запаморочення .Причина основні Частина 1

1. причини запаморочення
2. Обстеження при запамороченні

Запаморочення є досить поширеним симптомом, з яким звертаються до лікаря дорослі люди. Основні причини запаморочення можуть ховатися в наявності остеохондрозу шийного відділу хребта, захворювань внутрішнього вуха, вестибулярного апарату, зниження артеріального тиску, порушення мозкового кровообігу, наявності психогенних розладів та ін. Як правило, напади запаморочення супроводжуються нудотою, блювотою, загальною слабкістю. Обстеження при запамороченні проводиться лікарем після бесіди з пацієнтом.

причини запаморочення

Щоб встановити причину запаморочення, необхідно звернутися до невропатолога. Виходячи з діагнозу, лікар призначає лікування, що включає в себе застосування ліків, спрямованих на боротьбу із запамороченням, виконання спеціальних вправ, які призначені для того, щоб тренувати вестибулярний апарат, дотримання спеціальної дієти, а іноді - виконання хірургічних операцій.

Причиною виникнення запаморочення може бути ураження вестибулярного нерва або внутрішнього вуха, наявність захворювань головного мозку. Справжня причина захворювання встановлюється на основі супутніх запаморочення симптомів, характеру запаморочення, тривалості та частоти нападів.

Якщо запаморочення супроводжує зниження слуху і виділення з вуха, то воно може бути пов`язане із запаленням внутрішнього вуха, тоді необхідне проведення консервативного лікування.

Відео: Запаморочення Алгоритм обстеження

Якщо запаморочення супроводжує шум у вухах, зниження слуху, нудота, блювота, то це є симптомом синдрому Меньєра. Якщо відсутні розлади слухової функції, то запаморочення може виступати як прояв вестибулярного невриту, для якого характерний раптовий початок. Якщо зробити спробу встати і виконати рух головою, то почуття обертання починає посилюватися, з`являється постійна блювота і сильне запаморочення. Ці симптоми в більшості випадків зникають поступово протягом 2-3-х днів.

Якщо виникає раптова однобічна глухота, шум у вухах, блювота, то в половині випадків у пацієнта діагностується перилімфатична фістула.

Поява запаморочення і виникнення одностороннього розлади слуху виключає наявність пухлини головного мозку. Початок подібного запаморочення відбувається поволі, часто його супроводжують наростаючі поступово головні болі. Відзначається посилення запаморочення при прийнятті певних положень тіла.

Для минущого порушення мозкового кровообігу та інсульту характерний гострий початок, поєднання головокружіння та порушень координації рухів, двоїння, слабкість в руках і ногах, розлади чутливості.

Якщо запаморочення супроводжує нестійкість, відчуття дезорієнтації в просторі, посилення при рухах в шийному відділі хребта, особливо, раптових, біль і обмеження рухливості, що виникає в шийному відділі хребта, то в більшості випадків воно пов`язане з виникненням захворювань шийного відділу хребта.

Якщо запаморочення стало проявлятися після травми голови та хребта, то це є ознакою наявності черепно-мозкової або «хлистової» травми.

Якщо запаморочення виникає при зміні положення тіла в просторі, то, швидше за все, воно пов`язане з доброякісним позиційним запамороченням, наявність якого визначають за допомогою простого позиційного тесту.

Якщо після запаморочення виникає напад головного болю, то воно може бути ознакою базилярної мігрені. Тривалість такого запаморочення може становити кілька хвилин - годину, його супроводжує нудота, блювота, шум у вухах, а також інші неврологічні симптоми.

У разі появи запаморочення під час пересування на машині, літаку, поїзді, воді, то, як правило, воно є наслідком заколисування в транспорті.

Запаморочення може виникнути на тлі прийому антибіотиків, тоді необхідно зменшення дози препарату або його скасування.

Обстеження при запамороченні

Установка діагнозу при виникненні запаморочення можлива за допомогою обстежень, проведених невропатологами, отоларингологи, офтальмологами. Для уточнення причини запаморочення, хворому необхідно проведення:

• обстеження у офтальмолога;
• рентгенографії черепа і шийного відділу хребта;
• ультразвукової доплерографії магістральних артерій голови;
• комп`ютерної томографії (КТ) або ядерно-магнітний резонанс (ЯМР);
• аудіографіческого дослідження.