Щавель: користь і шкода

Неймовірно, але таке поширене на сьогоднішній день рослина довгий час вважали в наших широтах бур`яном і виполювати! А французи ще в XII столітті почали використовувати його в кулінарних шедеврах. Мова про щавлі, більше двохсот видів якого, як і належить «бур`яну», виростають сьогодні повсюдно, за винятком, хіба що, Антарктиди. Однак в їжу вживається лише кілька видів, з яких найбільш часто можна зустріти Щавель кінський і Щавель кислий. Про зелений борщ знають всі, про використання щавлю в начинках для пирогів та млинців - мало хто, а про те, що він є ще і лікарською рослиною з багаторічною історією застосування - і зовсім одиниці.

Перші паростки щавлю починають пробиватися з землі ранньою весною, через тижнів два після того, як стовпчик термометра підніметься трохи вище нульової позначки. А адже в цей час організму особливо не вистачає вітамінів, а тому знають люди відразу ж відправляються на пошуки кислих листочків. Саме в цю пору він найбільш корисний і викликає мінімум ускладнень: до літа вміст щавлевої кислоти в рослині вже починає зашкалювати, і вживання його загрожує проблемами з нирками. Однак люди на вигадку хитра та знайшли спосіб нейтралізувати надлишок щавлевої кислоти при варінні додаванням крейди: всього одного його грама на кілограм щавлю досить, щоб перетворити кислоту в вуглекислий газ і осад.

Багатьом цікаво, що ж корисного може запропонувати ранньою весною щавель: користь і шкода цієї першої зелені може допомогти впоратися з авитаминозами і багатьма іншими захворюваннями.

Їстівний «первоцвіт»: в чому його користь

Щавель - низькокалорійний дієтичний продукт. Баланс його харчової цінності зміщений в сторону білків, кількість жирів і вуглеводів незначне. У вітамінному складі лідирують провітамін А, вітамін С і бета-каротин, 100 г щавлю забезпечують половину денної їх норми. Присутні в ньому також вітаміни групи В, Е і РР. Серед мінералів першість мають калій (500 мг / 100 г) і магній (400 мг / 100 г). Є в ньому також кальцій, натрій, фосфор і залізо в меншій кількості, присутність інших мінералів несуттєво. Органічні кислоти представлені яблучної, лимонної, щавлевої і кавовій, і їх співвідношення в різні сезони значно змінюється.

Що дає в сумі численний склад щавлю?

У лікувальних цілях використовуються і листя, і коріння щавлю, і спектр їх активності дуже широкий.

Рослина має жовчогінні властивості і посилює апетит. Цьому щавель зобов`язаний хрізофановая кислоті, що викликає роздратування стінок кишечника, поліпшує його перистальтику і стимулюючої печінку до вироблення жовчі. У цьому щавель схожий з ревенем. Завдяки цій властивості рослина призначають при дисфункціях печінки, дизентерії, порушеннях травлення і запорах. Для цих цілей застосовується свіжовіджатий сік по 1 ст. л. 3 рази на день або відвар кореневища - 1 ст. л. подрібненої сировини на 250 мл кип`яченої води. Відвар нудиться на водяній бані 30 хвилин, після чого остуджують і проціджують. Приймається він по 50 мл тричі на день.
Активні речовини наділяють щавель кровоспинні властивості, тому його слід включати в раціон при геморої, легеневих і маткових кровотечах.
Фурункули, виразки на шкірі і деякі види дерматитів лікуються свіжим соком рослини. Можна прикладати розім`яті листя і закріплювати пов`язку пластиром.
Ще Авіценна, перський лікар і вчений, розгледів в щавлі відмінний засіб для полегшення передменструального та клімактеричного синдромів у жінок. Для зниження нервозності і хворобливості менструації рекомендують за тиждень до її запланованої дати почати прийом відвару щавлю по 80-100 мл за 30 хвилин до кожного прийому їжі. Кровоспинні властивості рослини роблять менструації менш рясними і легко переносяться. При клімаксі слід вживати настій регулярно при прояві неприємною симптоматики, для цього листя щавлю необхідно заготовити про запас (заморозити, висушити).
Для лікування запалень придаткових пазух носа використовується як свіжий сік рослини, так і відвар коренів щавлю. Щоб повірити в ефективність щавлю при ринітах і гайморитах, досить знати, що його екстракт входить до складу всім відомого препарату «Синупрет».
При ревматизмі готують спиртову настойку кореня щавлю, для чого 20 г подрібненого кореневища поміщають в 10 мл горілки, настоюють 10 днів у теплому темному місці і проціджують. Отриманий настій приймають 3 рази на день перед їжею по 20 крапель в чистому вигляді або з невеликим додаванням води.
При пародонтозі та інших захворюваннях порожнини рота допоможуть полоскання відваром кореневища рослини завдяки його антисептичним і антибактеріальним властивостям.
Активні компоненти листя щавлю допомагають зняти свербіж і роздратування шкіри при діатезі. Для цього використовується концентрований відвар з 100 г щавлю, який додається в ванну. Помітне полегшення настане через кілька процедур.
Народна медицина приписує щавлю і протипухлинну активність. Зокрема, існує методика лікування щавлем раку шийки матки. Метод полягає в спринцюванні відваром кореня щавлю. Курс становить 12 процедур.

Шкода і протипоказання щавлю

Навіть зібраний на самому початку весни щавель при тривалому вживанні може завдати шкоди ниркам високим вмістом щавлевої кислоти, яка, з`єднуючись з кальцієм, дає осад у вигляді каменів. Через великий вміст кислот щавель протипоказаний при підвищеній кислотності шлункового соку і при виразкових захворюваннях. Чи не рекомендують його і в період вагітності. Регулярне включення в меню великої кількості щавлю сприяє вимиванню кальцію, що відбирається у організму щавлевої кислотою. Тому вживати і застосовувати як лікувальний засіб щавель потрібно без перевищення рекомендованих доз.

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!